- пасажир
- —————————————————————————————пасажи́ріменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
пасажир
Смотреть что такое "пасажир" в других словарях:
пасажир — а, ч. 1) Людина, яка здійснює подорожує поїздом, пароплавом, літаком і т. ін. 2) жарг. Суб єкт, особа … Український тлумачний словник
пасажир — [пасажи/р] ра, м. (на) ров і/ р і, мн. рие, р іў … Орфоепічний словник української мови
пасажирський — а, е. Прикм. до пасажир. || Належний пасажирові. Пасажирський багаж. || Признач. для перевезення пасажирів. Пасажирський поїзд. || у знач. ім. пасажи/рський, кого, ч., розм. Поїзд, що перевозить пасажирів … Український тлумачний словник
91.140.90 — Ліфти. Ескалатори ГОСТ 4.476 87 СПКП. Эскалаторы. Номенклатура показателей ГОСТ 8823 85 Лифты электрические грузовые. Основные параметры и размеры. Взамен ГОСТ 8823 67, ГОСТ 9322 67, ГОСТ 13415 67, ГОСТ 13416 67 ГОСТ 8824 84 Лифты электрические… … Покажчик національних стандартів
пасажирооборот — у, ч. Загальний обсяг пасажирської транспортної роботи поїздів, суден тощо, який дорівнює сумі добутків кількості пасажирів (кожної групи пасажирів) на відстань їх перевезення … Український тлумачний словник
салон — у, ч. 1) Парадний зал або простора кімната для приймання гостей; вітальня. 2) Світський, політичний, літературно художній гурток, який збирається у якогось діяча, мецената і т. ін. Літературний салон. 3) Комфортабельно умебльоване спільне… … Український тлумачний словник
станція — ї, ж. 1) У дореволюційній Росії – пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. || заст. Тимчасове розквартирування; постій. •• Пошто/ва ста/нція заст. установа, яка, разом із пересиланням кореспонденції та грошей … Український тлумачний словник
стоянка — I ст оянка и, ж., розм. 1) Те саме, що відсто/яне молоко/ (див. відстояний). 2) Те саме, що стояння. 3) Навіс або хлів для худоби. II сто янка и, ж. 1) Зупинка, тимчасове перебування на одному місці (під час переїзду, переходу і т. ін.). ||… … Український тлумачний словник
вирушати — вирушити (починати відхід, від їзд, відліт із якого н. місця), рушати, рушити, відбувати, відбути; відходити, відійти (про людей пішки; про потяги, пароплави); від їжджати, від їздити, від їхати (про людей, наземний транспорт); виїжджати,… … Словник синонімів української мови
ДСТУ prEN 81-70-2003 — Норми безпеки до конструкції і експлуатації ліфтів. Частина 70. Конкретне застосування пасажирських і вантажопасажирських ліфтів. Зручність доступу до ліфтів пасажирів, зокрема пасажирів із функційними порушеннями (prEN 81 70:1999, IDT) (Замінено … Покажчик національних стандартів
